Академічна мобільність студентів в Україні. Курсовая работа (т)

Мобільність студентів та професорсько- викладацького складу як


Академічна мобільність студентів в Україні


Зміст


Вступ

Розділ 1. Визначення академічної мобільності студентів та її забезпечення

.1 Академічна мобільність студентів - запорука успішної конкурентоспроможності майбутнього фахівця

.2 Документальне, інфраструктурне, кадрове, інформаційне забезпечення академічної мобільності студентів

Розділ 2. Розвиток академічної мобільності студентів в Україні

.1 Основні тенденції розвитку академічної мобільності українських студентів

.2 Проблеми академічної мобільності студентів в Україні

.3 Досвід запровадження в Україні міжнародного співробітництва врозвитку мобільності в системі вищоїосвіти

Розділ 3. Дослідження академічної мобільності українських студентів методом побудови дерева класифікації

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

академічна мобільність студент освіта


Вступ


В даний час одним із завдань сучасної вищої школи в Україні єудосконалення процесу освіти, а так само підвищення його доступності, якості таефективності.

У вирішенні даної задачі важливу роль має розвиток академічноїмобільності студентів. Тому і виникає необхідність у вивченні і аналізі всіх сторінцього процесу з метою подальшого використання.

Під академічної мобільністю розуміють перебуванняучня або викладача в іншому освітньому абонауковій установі (у своїй країні або за кордоном) длянавчання, викладання, проведення досліджень або підвищеннякваліфікації. Як правило, перебування в іншому закладіне перевищує одного року. Внутрішня (національна) академічна мобільність студентів - це навчання в національних університетах в межах однієї країни.

Академічну мобільність розглядають як незамінний компонент Болонського процесу, засіб формуванняєдиного європейського освітнього та наукового простору.

Забезпечення мобільності передбачає впровадження процедурвзаємного визнання періодів навчання та навчальних дисциплін,результатів оцінювання навчальних досягнень, індивідуалізаціюосвітніх траєкторій, створення сприятливих організаційних умов для навчання студента поза свого університету.

Актуальність теми. Феномен академічної мобільності, в силу деяких об'єктивних і суб'єктивних причин поки ще не одержав досить широкого поширення в Україні, тим не менше викликає все більш пильну увагу не тільки працівників освіти, але й дослідників, перш за все соціологів.

Проте, заради справедливості, зауважимо, що інтерес соціальних вчених до даного феномену актуалізується не стільки в його системних дослідженнях, скільки в різних формах наукової комунікації: конференціях, семінарах, форумах, у тому числі віртуальних. Питання, які зазвичай розглядаються в рамках таких конференцій, стосуються досить широкого кола проблем академічної мобільності: від її масштабів до тих загальнонаціональних, державних і індивідуальних ризиків, які вона може спричинити.

При цьому обговорення всіх цих питань, як правило, не грунтується на достовірній інформації, наприклад, прорівень поширеності даного явища (в Україні офіційна статистика про масштаби академічної мобільності практично відсутня) або про характеристики людського капіталу, яким може "збагатитися", який може втратити наша країна, якщо прагнення досить великої частини українського студентства продовжити свою оcвіту зa кордоном буде реалізовано.

Метою дослідження даної курсової роботи є вивчення особливостей реалізації академічної мобільності в умовах реформування української вищої освіти та її інтеграції в европейський освітній простір.

Завдання дослідження даної курсової роботи :

визначити академічну мобільність студентів - запоруку успіш-ної конкурентоспроможності майбутнього фахівця ;

дослідити документальне, інфраструктурне, кадрове, інформа-ційне забезпечення академічної мобільності студентів;

дослідити основні тенденції розвитку академічної мобільності українських студентів ;

сформулювати проблеми академічної мобільності студентів в Україні

дослідити досвід запровадження в Україні міжнародного співробітництва в розвитку мобільності в системі вищої освіти;

дослідити академічну мобільність українських студентів методом побудови дерева класифікації

Обєктом дослідження даної курсової роботи є академічна мобільність студентства як характерний елемент вищої освіти в сучсному глобалізованому суспільстві, а предметом є академічна мобільність українських студентів в умовах реформування вищої освіти України.

Розділ 1. Визначення академічної мобільності студентів та її забезпечення


.1 Академічна мобільність студентів - запорука успішної конкурентоспроможності майбутнього фахівця


Академічна мобільність - це можливість студентам, аспірантам та молодим вченим продовжити освіту або придбати науковий досвід за кордоном шляхом участі в короткостроковій освітній або науково-дослідницькій програмі.

Академічна мобільність - один з пріоритетних напрямків міжнародної діяльності всіх зарубіжних вузів, метою яких є підвищення якості освіти, поліпшення взаєморозуміння між різними народами та культурами, виховання нового покоління, підготовленого до життя і роботи в міжнародному інформаційному співтоваристві [9].

Академічна мобільність, програма, що є одним з компонентів Болонського процесу, включає наступне: студент повинен провчитися в зарубіжному вузі семестр або навчальний рік; навчання на мові країни перебування або англійською мовою; на цих же мовах здає поточні та підсумкові іспити; навчання за кордоном по програмами мобільності для студента безкоштовно.

Програма студентської мобільності в європейських університетах передбачена на 2-му році навчання в бакалавра ті.

Одним з основних напрямків Болонського процесу є підвищення рівня академічної мобільності - освітнього обміну студентів, викладачів, дослідників та адміністраторів університетів.

За даними ЮНЕСКО свої освітні послуги для іноземців пропонують тисячі вузів зі 129 країн, хоча основна конкуренція розгорнулася між Західною Європою, США, Австралією і Японією, де навчаються понад 4/5 усіх іноземних студентів [9].

Місце, яке займає на міжнародному ринку освітніх послуг Україна, не відповідає її значному освітньому потенціалу. В даний час в Україні навчається приблизно 3,8% від загальносвітової чисельності іноземних студентів, стажистів, аспірантів, та при цьому, частка їх оплати за своє навчання та проживання в нашій країні становить 0,4 - 0,5% від сукупної оплати, що вноситься всіма іноземними учнями в різних країнах світу.

Україна приєдналася до процесу формування загальноєвропейського простору вищої освіти на етапі, коли в Європі вже був накопичений практично п'ятдесятирічний досвід співпраці у цій сфері. В даний час особливо актуальним є аналіз механізмів здійснення інтеграції, порівнян-ня їх ефективності [9].

Аналіз ходу Болонського процесу в європейських країнах показує, що це далеко не синхронний рух до поставлених цілей. Так, за результатами моніторингу в європейських країнах слабкий інтерес до Болонським перетворенням спостерігається у Великобританії, Німеччині, Ірландії, Литві, Швеції, Естонії. У 63% університетів Південно-Східної Європи проявляється формальна залученість студентів в процес перетво-рень. Слабкіше, ніж в інших країнах беруть участь у Болонському процесі студенти Великобританії, Греції, Португалії, Словенії [9].

Положення про важливість мобільності завжди присутня в болонсь-ких документах. «Велика хартія університетів» говорить: «Як і в далекі перші роки їх історії, університети заохочують мобільність викладачів і студентів ». Ця установка знайшла розвиток у Спільній декларації чотирьох міністрів освіти (Сорбонна, 1998 р.): «Відкрите європейський простір вищої освіти несе в собі незліченну безліч перспектив, безсумнівно, поважають наше різноманітність, але вимагають, з іншого боку, постійних зусиль з усунення перешкод і створенню умов для навчання та навчання, які посилять мобільність і зміцнять співпрацю ». Там же зазначається, що «як на першому рівні вищої освіти, так і на другому, студентів слід заохочувати, проводити, щонайменше, один семестр в університетах за межами своєї країни [7].

У той же самий час все більше викладачів і дослідників мають працювати в європейських державах, крім своєї власної країни » [7].

Болонська декларація так формулює завдання в цій галузі: «Сприяти мобільності за рахунок подолання перешкод, ефективному здійсненню свободи пересування, приділяючи особливу увагу:

Для студентів - доступу до навчальних закладів та відповідних послуг;

Для викладачів, дослідників та адміністративного персоналу - визнанню та підтвердженню періодів, проведених в європейських країнах, з метою наукових досліджень, викладання та перепідготовки, не порушуючи їх статусу і законних прав » [7].

Берлінське комюніке (2003 р.) називає «мобільність студентів, акаде-мічного та адміністративного персоналу основою створення європейського простору вищої освіти» [7].

Головна мета мобільності - дати студенту можливість отримати різнобічну «європейське» освіту за обраним напрямом підготовки.

«Академічна мобільність» відрізняється від традиційних зарубіжних стажувань. По-перше, студенти їдуть вчитися за кордон хоч і на обмежені, але тривалі терміни - від семестру до навчального року, і, по-друге, під час таких стажувань вони вчаться повноцінно, не тільки вивчають мову і окремі дисципліни, а проходять повний семестровий або річний курс, який їм зараховується після повернення в базовий ВНЗ, тобто той заклад, куди студент надходив і чий диплом він спочатку хотів отримати.

У Болонському процесі розрізняють два види академічної мобільнос-ті: «вертикальну» і «горизонтальну». Під вертикальною мобільністю увазі повне навчання студента на ступінь у закордонному ВНЗ, під горизонтальною мобільністю - навчання в закордонному закладі протягом обмеженого періоду.

Починаючи з Звернення європейських ректорів в Саламанке (2001 р.), в болонських документах підкреслюється, що «віртуальна мобільність не є заміною фізичної мобільності» [5].

Єдиний світовий освітянський простір виражається, перш за все, в гармонізації освітніх стандартів, підходів, навчальних планів, спеціальнос-тей у різних країнах світу. Відкрите освітній простір передбачає зростання академічної мобільності студентів та викладачів, що сприяє досягненню студентами успіхів у обраної професії, поліпшенню системи працевлаш-тування випускників університетів, підвищенню статусу цих країн у сфері освіти.

Деякі фахівці в області міжнародної освіти під академічної мобільністю розуміють період навчання студента в країні, громадянином якої він не є. Цей період обмежений у часі; також мається на увазі повернення студента в свою країну по завершенні навчання за кордоном. Термін "академічна мобільність" не відображає процесу міграції з однієї країни в іншу[5].

Згідно з іншими джерелами, академічна мобільність - невід'ємна форма існування інтелектуального потенціалу, що відображає реалізацію внутрішньої потреби цього потенціалу в русі в просторі соціальних, економічних, культурних, політичних взаємовідносин і взаємозв'язків.

Академічна мобільність - це можливість самостійно формувати свою освітню траєкторію в рамках освітніх стандартів вибирати предмети, курси, навчальні заклади у відповідності зі своїми схильностями і прагненнями.

Існують реальні бар'єри на шляху розвитку академічної мобільності: мовний, фінансовий, інформаційний, структурний. Подолання цих бар'єрів - складна спільна робота всіх учасників процесу академічної мобільності[5].

Академічна мобільність - одна з найважливіших сторін процесу інтеграції українських закладів та науки в міжнародний освітній простір. Академічну мобільність в області міжнародного співробітництва вищої школи не можливо звести до конкретних дій, технологіям і механізмам, пов'язаним тільки з системою обміну студентами навчальних закладів різних країн. Це складний і багатоплановий процес інтелектуального поступу, обміну науковим і культурним потенціалом, ресурсами, технологіями навчання; процес, який автоматично розвиває в об'єкті мобільності певні якості: вміння вибирати шляхи взаємодії з навколишнім світом, здатність мислити в порівняльному аспекті, здатність до між куль-турної комунікації, здатність змінювати само сприйняття, здатність розглядати свою країну в міжкультурному аспекті, здатність визнавати недостатність знання (тобто знання про нестачу знання, яке визначає мотивацію до навчання); процес, який є запорукою успішної конкуренто-спроможності майбутнього фахівця.

Інтеграційні процеси, що відбуваються у світовому співтоваристві у всіх сферах людської діяльності, торкнулися також системи вищої освіти. Зараз формується єдиний світовий освітнійпростір, що виражається насамперед у гармонізації освітніх стандартів, підходів, навчальних планів, спеціальностей у різних країнах світу. Відкритий освітній простір припускає зростаннямобільності студентів і співробітництва викладачів університетів

різних країн, що, як очікується, буде сприяти досягненню громадянами успіхів в обраній професії, поліпшенню системи працевлаштування випускників університетів, підвищенню статусу цих країн у сфері освіти.

Академічна мобільність стала невідємною рисою сучасноїосвіти і буде зростати далі. Тому виникла необхідність у вивченній аналізі всіх сторін цього процесу з метою подальшого використання його українською вищою школою для удосконалювання своєїсистеми освіти й інтересів України в цілому[11, с. 19].

Необхідність розвитку академічної мобільності, що забезпечуєінтенсивну взаємодію закладіву рамках освітнього процесу,диктується характером сучасного суспільного розвитку. Передовікраїни вступили в епоху постіндустріального розвитку, принциповариса якої - усе більша наукоємкість виробництва і можливістьекономічного домінування за раху-нок цієї наукоємкості (а не тількиза рахунок ресурсної бази і важкої промисловості).

Сучасні темпи розвитку виробництва і зростаючий темпупровадження інноваційних розробок, а також їх розмаїттяоднозначно жадають від системи освіти, по-перше, набагато більшвисоких темпів включення нових ідей і технологій, по-друге,диверсифікованості (розмаїття) освітнього процесу.

Інноваційність виробництва, необхідність «включення»інноваційних розробок (різних, помітимо, у різних країнах) і необхідність диверсифі-кованості підготовки кадрів є першою причиноюнеобхідності академічної мобільності в даний час[17,с.282].

Друга причина повязана з тим, що світовий ринок освітніхпослуг розвивається досить стійко; однак місце України в ньомуне відповідає дійсному рівневі освітніх послуг, що надаються.

Один із принципів розвитку освітньої політики України - цеінтегра-ція вищої тапіслядипломної професійної освіти в європейськісвітові освітні структури за умови збереження, розвитку досягненьі традицій національної школи.

Така інтеграція передбачає модернізацію та реформуваннясистеми вищої освіти, основною метою якої є формування потенціалу, достатнього для підготовки кваліфікованого спеціаліставідповідного рівня і профілю, конкурентоздатного на ринку праці,що володіє арсеналом інформаційно-комунікативних технологійта світових стандартів, здатний до постійного професійного зростання,мобільності, сповна демонструє інноваційну та творчу активність» [17,с.282].

У даний час одною із задач сучасноїукраїнської вищої школиє задача її модернізації, що сприяє підвищенню доступності, якостій ефективності освіти.

Досягненню цих цілей багато в чому і сприяєрозвиток академічної мобільності студентів, яка є виняткововажливим для особистого і професійного розвитку процесом, томущо кожен його учасник зіштовхує-ться з необхідністю вирішенняжиттєвих ситуацій і одночасного аналізу їх з позиції власноїі «чужої» культури. Це автоматично і найчастіше підсвідомонавколишнім світом; здатність мислити в порівняльному аспекті;

здатність до міжкультурної комунікації; здатність визнаватинедостатність знання, тобто знання про недолік знання, що визначає мотивацію до навчання; здатність змінювати самосприйняття;здатність розглядати свою країну в кросскультурном аспекті;знання про інші культури, вивчені зсередини тощо[17,с.283].

Головна мета мобільності - дати студентові можливістьодержати різнобічну «європейську» освіту за обраним напрямкомпідготовки, забезпечити йому доступ у визнані центри знань, детрадиційно формувалися провідні наукові школи, розширитипізнання студента у всіх галузях європейської культури, прищепитийому почуття громадянина Європи.

Цілями Болонської декларації є підвищення конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти, підвищення мобільності студентів і, як наслідок, робочої сили у межах європейськогопростору.

Розвиток академічної мобільності студентів служитьзасобом підтримки міжнародного ринку підготовки професіоналів,висококваліфіко-ваних фахівців.століття приносить із собою зовсім інші економікуі суспільство. Нові умови визначаються низкою факторів, середяких центральне місце посідають глобалізація економіки, а такожтехнологічні зміни, революція в області інформаційних і комунікаційних технологій і, як наслідок, - швидкий темп соціальних змін[17,с.283].

Ці зміни супроводжуються зростанням мобільності праці і капіталуі створенням суспільства, заснованого на знаннях, що відкриваєнові обрії для освіти танавчання.

Пануючісоціальні й економічні тенденції диктують необхідність нової парадигми розвитку, основу якої складають культурасвіту й екологічно здоровий стійкий розвиток. Відмінна риса новоїпарадигми полягає в переорієнтації системи освіти і навчанняз урахуванням потреб розвитку людини і надання їй можливостейбільш ефективної участі в сфері праці. Даний підхід затверджуєпріоритетну роль знань і навчання в структурі суспільства і визнаєзнання головною цінністю як людини, так і суспільства.

Розуміючи вигоди, що несе в собі розвиток мобільності длязростання конкурентоспроможності закладів, країни і усієї європейськоїосвіти, розвитку єдиного ринку праці і конкурентоспроможностієвропейської економіки в цілому, уряди і європейські організаціїпочали з новою енергією підтримувати розвиток академічноїмобільності, вони бачать в ній і інструмент, і одну з цілей Болонськогопроцесу. План дій з розвитку мобільності в європейських університетах виходить з визнання факту, що створення європейськоїзони знань - один з головних пріоритетів розвитку Європи[6].

А вільна, без перешкод мобільність усіх учасників освітньогопроцесу - студентів, викладачів, дослідників, адміністраторів -повинна стати базою для цього, будучи однією з головних умовпідвищення конкурентоспроможності і привабливості освітив європейських університетах. Планом були проголошені триголовних мети:

визначити більш точно концепцію мобільності і зробити їїбільш демократичною;

розвити відповідні форми фінансування університетськоїмобільності;

розширити академічну мобільність і поліпшити для неї умови.Болонська декларація підтвердила, що можливість влаштування на роботу - це основне питання для вищих навчальнихзакладів у всій Європі; це стратегічна мета, яка не має альтернативи. Працевлаштування - це індикатор успіхів усьогоБолонського процесу в цілому[6].

Важливим кроком розвитку мобільності в нашій країні єпобудова системи національної мобільності, яка дасть можливістьздобути високий та якісний освітній і науковий рівні припоміркованих витратах. Обговорення різноманітних аспектіврозвитку національної мобільності потрібне для напрацюваннярекомендацій щодо формулювання завдань створення організаційно-правових механізмів та визначення джерел фінансуваннярозвитку національної мобільності професорсько-викладацькогоскладу та студентів в Україні, зокрема, напрацювання проектівнормативних докумен-тів із цих питань.

Щоб досягти такого стану, коли можливість вільного виборумісця і часу навчання стане для студента обєктивною реальністю, потрібно всім національним системам пройти дужескладний шлях. Для цього слід порів-няти національні і міжнароднікласифікатори професій, їх функціональні параметри, критерії оцінкиосвітньо-кваліфікаційного рівня, однозначність підходів до нормативної і варіативної складової змісту підготовки у кожномунапрямку і спеціальності, тотожність навчальних планів за обсягами і характером практичної підготовки, адекватність в організаціїтехнології проведення, структурі засобів державної діагностикизнань студентів на одних і тих самих освітньо-кваліфікаційнихрівнях, створення міжнародної нормативно-правової бази здійснення цього руху, вирішення проблем оплати за навчання. Високаякість освіти, як відомо з практики управління у вищій школізахідних країн, досягається за умови глибокої індивідуалізаціїнавчання, коли ядром навчального плану студента є обовязковідисципліни, а далі він сам створює його варіативну частину, якавідображає спеціалізацію підготовки відповідно до структурно-логічної схеми [13, с. 289].

Отже, академічна мобільність стає невідємною складовоюсучасної освіти і зростатиме надалі.

Для України досягненняефективної міжнародної академічної мобільності в контекстіБолонського процесу реальне лише за умови створення продуктивної системи національної мобільності, нормативної правовоїбази, організаційно-економічного механізму, визначення джерелфінансування та готовності до партнерства.

На подальший розгляд заслуговують проблеми залежностіхарактеру студентської мобільності від стратегій інтернаціоналізації; визначення мотивації потенційних мобільних студентів;визначення тенденцій розвитку студентської мобільності;визначення переваг, які надає мобільному студенту навчання закордоном.


.2 Документальне, інфраструктурне, кадрове, інформаційне забезпечення академічної мобільності студентів


План дій щодо розвитку мобільності в європейських університетах був розроблений і підтриманий Радою Європи у 2000 р. (Ніцца). План виходив з визнання факту, що створення європейської зони знань - один з головних пріоритетів розвитку Європи. А вільна, без перешкод мобільність всіх учасників освітнього процесу - студентів, викладачів, дослідників, адміністраторів - повинна стати базою для цього, будучи одним з головних умов підвищення конкурентоспроможності та привабливості освіти в європейських університетах[2].

Серед 42 заходів, включених до плану, можна виділити комплекс заходів, які досить актуальні сьогодні для української освіти і українських університетів і пов'язані зі створенням умов для розширення мобільності:

Підготовка адміністраторів університетів і викладачів для ролі організаторів процесу мобільності, організація обмінів між ними в рамках європейських програм для встановлення більш тісної взаємодії;

Розвиток багатомовності, включаючи вивчення відповідних інозем-них мов ще до періоду мобільності; кращої практики в частині мовної підготовки, довготривала перепідготовка викладачів іноземної мови; вироб-лення загальних індикаторів для оцінки мовної підготовки студентів і викладачів; радикальне поліпшення мовної підготовки студентів у цілому;

Забезпечення необхідного відповідного статусу для людей, залучених в мобільність, включаючи такі заходи, як офіційне підтвердження відповідними структурами тези, що мобільність є собою необхідний компонент у навчанні студентів, а також у професійній діяльності та перепідготовці науково-педагогічного складу університету, аж до вивчення можливості включення останніх у науково-викладацький склад універси-тету на період мобільності[2].

Найважливіша вимога - визнання результатів навчання в закордон-ному ВНЗ в дипломі свого університету, зокрема, створення системи взаємного визнання, еквівалентності дипломів і навчання в цілому.

Йдеться про розвиток в рамках Європи загальної системи еквівалент-ності освіти, кваліфікації та ступенів, зокрема, використання кредитної системи (ЕСТS), Додатків до диплома, створення підтримуючої інфраструк-тури - мережі національних центрів (NARIC) і центрів по мобільності й визнання (ЕNIС) .

Звертає увагу той факт, що схвалений Радою Європи план передбачає не лише дії окремих університетів. Відштовхуючись від узагальнення успішної діяльності останніх і розуміння ролі і значення мобільності як освітнього ресурсу, цей план передбачає залучення широкого кола установ, що не відносяться безпосередньо університетам: Європейської комісії, держав-членів, національних агентств по здійсненню європейських програм мобільності (Socrates, Leonardo de Youth і інших) [3,с.76].

Одним з очевидних пріоритетів у напрямку розвитку академічноїмобільності як обов'язкового параметра Болонського процесу має стати розробка внутрішньо вузівських нормативно-правового забезпечення академічноїмобільності, яке буде враховувати особливості як самого освітньої установи, так і механізмів реалізації різних форм академічноїмобільності з урахуванням положень національного законодавства таміжнародного права[3,с.76].

Пропонується наступна класифікація типових локальних актів вузу,регулюють різні аспекти академічної мобільності:

Нормативні акти, що встановлюють загальні умови реалізаціїпрограм академічної мобільності та чітко визначають поняттямобільності для даного конкретного закладу (статут освітньої установи);

Нормативні акти, які визначають організацію конкретної форми академічної мобільності (положення проформи навчання, програмах обміну, стажуваннях студентів і викладачів, виділення грантів для участів міжнародних програмах і т. п.);

Окремі локальні акти закладу, що забезпечують академічнумобільність (договори вузу з іншими освітніми установами,науковими та іншими організаціями (загальні (рамочні) договори і договори поконкретним формам академічної мобільності), з учнями) [3,с.77].

Інфраструктурне забезпечення. Провідним структурним підрозділом в організації академічноїмобільності має стати Управління міжнародних зв'язків (міжнародний департамент, міжнародний відділ) або інший підрозділ, організуючеміжнародну діяльність закладу. Для студентів і ППС Управління міжнародних зв'язків надає наступні види послуг: організація стажувань, оформлення необхідних документів для поїздок за кордон, пошукгрантів як індивідуальних, так і колективних, допомога в оформленні заявокна гранти, для іноземних студентів - оформлення документів на в'їзд в Україну,реєстрації за місцем перебування, продовження віз, оформлення медичнихстраховок і допомогу в медичному страхуванні.

Співробітники відділів - це зазвичай консультанти з певних питань, дуже великий штат волонтерів з числастудентів, які вже мають досвід участі в програмах студентськоїмобільності.Управління міжнародних зв'язків безпосередньо взаємодіє закадемічними підрозділами вузу через регулярні інформаційнісемінари, на яких співробітники УМЗ розповідають про можливостіакадемічної мобільності, проведення сесій по певним грантовим іобмінним програмам, різні інформаційні ресурси[4].

Таке централізоване управління процесом академічноїмобільності представляється більш привабливим, оскільки дозволяє залучити в процес мобільності контингент студентів, викладачів іадміністраторів всього закладу, без видимої переваги якимось факультетамабо спеціальностями. Однак адміністрування мобільності може бути ілокалізовано на одному з факультетів вузу (у ролі такого підрозділу можевиступати, наприклад, факультет міжнародних освітніх програм іакадемічних обмінів, у складі якого дирекція по роботі з українськимистудентами, які надходять на спільні освітні програми;дирекція по роботі з іноземними студентами; центр мовного тестування).

Така схема управління мобільністю може бути виправдана специфі-коюпрофілю вузу, коли можливості мобільності студентів різних фахів і напрямків підготовки, реалізованих у вузі, не однакові за об'єктивнимипричинами, пов'язані, найчастіше, з різними традиціями підготовки в Україні таза кордоном і низькою сумісністю відповідних програм[4].

Також необхідний сектор поза навчальної роботи, основне завдання якого - допомога в соціокультурної адаптаціїіноземних громадян, проведен-ня різних культурних заходів таадаптаційних програм.

Кадрове забезпечення мобільності. Загальне управління процесом академічної мобільності в закладі можездійснювати проректор з між народ-них зв'язків (або начальник УМЗ),основні обов'язки якого - визначення стратегії мобільності,координація діяльності всього міжнародного сектора. Основнимивиконавцями у розглянутому процесі будуть співробітники управлінняміжнародних зв'язків за різними напрямками (робота з іноземнимигромадянами, організація спільних, обмінних програм та інших формакадемічної мобільності, фандрайзинг (пошук та анонсування грантів);співробітники деканатів (дирекцій інститутів), а також співробітники професорсько-викладацького складу. У приймальній комісії вишу також необхідніфахівці з прийому іноземних громадян та первинній оцінці їх документівпро освіту[4].

Співробітникам управління міжнародних зв'язків рекомендується підвищуватисвій професійний рівень в галузі міжнародної освіти вміжнародних відділах зарубіжних університетів. Викладачамрекомендує-ться проходити стажування у зарубіжних закладах-партнерах,реалізують спільні освітні програми, в тому числі проводититам семінари та лекційні курси.

Інформаційне забезпечення мобільності. Розвиток у закладі системи інформування про можливості академічноїмобільності та залучення студентів, викладачів і співробітників закладів якпотенційних учасників, а також інформування про проблеми, пов'язані закадемічної мобільністю, має стати одним з основних заходів попідтримці і розвитку мобільності. Необхідне створення постійнодіючої багаторівневої спеціалізованої інформаційної мережі,служить інтегратором і розповсюджувачем достовірної та повної інформаціїдля всіх учасників процесу[2].

Для цього рекомендується проводити регулярні інформаційнісеміна-ри, на яких співробітники УМЗ розповідають про можливостіакадемічної мобільності, сесії за певними грантовим і обміннимпрограмами, зустрічі зі співробітниками консульств і посольств про можливостінавчання за кордоном. На сайті закладу повинна бути сторінка, де виставлені всіпоточні грантові програми та обмінні програми, з умовами участі вних. Також у закладі рекомендується наявність спеціального стенду, на якомущотижня повинна оновлюватися інформація про поточні програмиакадемічної мобільності.

Для інформування учасників зворотної мобільності має бутирозроблено комплект інформаційних матеріалів на іноземних мовах,перш за все, на англійському. Інформацію рекомендується розміщувати на сайтіВНЗ в інтернет, поширювати у формі буклетів, фільмів, презентацій впартнерських закладах або через агентські мережі[11,с.19].


РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК АКАДЕМІЧНОЇ МОБІЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ В УКРАЇНІ


.1 Основні тенденції розвитку академічної мобільності українських студентів


Сучасне студентство стає все більш потужнимзагоном української молоді. За останні 20 років чисельністьстудентів, що навчаються у закладах III-IV рівнів акредитації,зросла практично в 2 рази. І така тенденція носить в принципі глобальний характер. Логічно припустити, що і відповідальність держави і суспільства за майбутнє цього загонумолоді, багато в чому визначає майбутнє країни, повиннаістотно підвищитися.

Однією зі спроб вирішити комплекс проблем, пов'язанихз поліпшенням якості підготовки майбутніх фахівців, сталопроголошене «Болонської Декларацією про європейський простір для вищої освіти »(червень 1999 р.) вимогамаксимальної активізації академічної та наукової мобільності, яка сьогодні вже стала відмінною рисою розвиткуосвітніх систем в ХХІ столітті[1,с.77].

Щорічно на наукові конференції, семінари, стажування,навчання за різними програмами виїжджають мільйони людей.

Мобільність збагачує національні культури і збільшує освітній і професійний досвід її учасників,який є собою істотний фактор системних змінчерез безпосереднє поширення досвіду. Підтвердженням визнання зростаючої важливості цього чинника стало прийняттяв 2001 р. Європар-ламентом і Радою рекомендацій щодо посилення мобільностівсіх людей, що мають відношення до освітита підвищення кваліфікації[1,с.77].

Значимість мобільності в Європейському Союзі збільшується, починаючи з середини 80-х років, і на сьогоднішній деньє ключовим моментом в стратегії розвитку освітина період до 2020 року. За допомогою своїх програм ЄвропейськийСоюз підтримує обмін інноваціями та досвідом, сприяєстворенню освітніх мереж і мобільності людей, які залучені в науково-освітню діяльність.

В Україні програми Академічної мобільності починаютьактивно впроваджуватися з кінця 90-х років минулого століття, викликаючипри цьому вкрай неоднозначні оцінки закладської громадськості.

Шкода що, до сьогодення у нас далеко не все, що навіть маютьбезпосереднє відношення до цих процесів, досить чіткоуявляють собі сутність академічної мобільності, їїнайближчі і віддалені цілі, її реальні наслідки.

У документах ЮНЕСКО це поняття трактується як короткий шлях до єдиного європейського простору вищої освіти, продиктований виклика-ми глобалізованого світу[10].

До числа студентів, що беруть участь в програмах академічноїмобільності, нормативні документи відносять не всіх студентів, які виїжджають за кордон, а лише тих, хто отруюється в іншукраїну з метою навчання або наукового дослідження.

При такому трактуванні яких навчають не входять в категорію«Іноземний студент». Саме тому багато міжнародніорганізації (ОЕСД, UNESCO, Evrostat) при складанністатистичних баз даних, крім національності, використовуютьдля визначення мобільних студентів такі показники, як:

постійне місце проживання: мобільними вважаютьсяті студенти, які не є постійними мешканцямикраїни навчання;

попереднє освіту: до мобільних відносяться ті студента, які отримали попередню кваліфікацію в іншій країні;

громадянство: якщо студенти не є громадянами тієїкраїни, в якій здійснюється навчання[10].

Ми розглядаємо поняття «мобільний студент» кількаширше, виходя-чи з того, що виїзд в іншу країну на стажування,в волонтерський загін або на роботу в табір праці і відпочинкусприяє досягненню цілей, висунутих Болонською декларацією, і, отже, цілком може вписуватися в рубрикуміжнародна академічна мобільність.

Чисельність таких студентів зростає дуже швидко, що є прямимнаслідком глобалізації економіки та суспільства в цілому.

Важливо враховувати, що не всі країни в однаковій мірі беруть участь в процесах академічної мобільності. У науковійлітературі виділяються країни-реципієнти, які приймаютьбільшість мобільних студентів з усього світу, і країни-донори, які відправляють своїх студентів вчитися в інші країни.

До числа країн-донорів в першу чергу відносять Китай. Студенти-китайці вчаться практично по всьому світу, чисельність їхдосягає одного мільйона чоловік, але, що дуже істотно,в якій би країні вони не вчилися, вони слугують інтересам Китаю[15].

Слідом за ними йдуть студенти з Південної Кореї і Індії, збільшості арабських і африканських країн. Росія займаєсеред країн-реципієнтів тільки десяте місце, активно залучаючидо себе на навчання не тільки вихідців з афро-азіатського регіону,але, перш за все, з колишніх республік Радянського Союзу.

Україна в число загальновизнаних країн-імпортерів не входить.

Тому, політична та економічна нестабільність,що триває роками,низький рівень життя і проблеми, пов'язані зі здоров'ям нації,не можуть бути привабливими для студентів з інших країн,і в першу чергу з Європи, США, Канади, Японії.

В умовах, коли найбільш підготовлені та ініціативніукраїнські студенти виїжджають на навчання і стажування в далекеі ближнє зарубіжжя, українські заклади поповнюються вкрай слабопідготовленими і не мотивованими на навчання студентамиз країн Африки, Азії, Близького Сходу, що породжує серйозні проблеми для освітньої системи України, знижуєрівень якості навчання[15].

Найбільш привабливими для навчання країнами нашістуденти вважають США, Великобританію, Францію, Австралію,Канаду, в останні роки посилюється інтерес до Японії, Туреччини,скандинавським країнам. Особливий інтерес для українськихстудентів представляє Росія, що створює сприятливіумови для вихідців з країн СНД (позаконкурсний прийом, безкоштовне навчання і багато чого іншого).

Як правило, студенти, які виїжджають на навчання за кордон,вчаться там за програмами бакалавра ту або магістратури,отримують дослідну ступінь PhDта далеко не завждипрагнуть повернутися в рідні пенати. Традиційно мобільнихстудентів поділяють на три групи:

організована: студенти відправляються в «організованийтур », а не здійснюють індивідуальний туризм;

спонсуєма : студенти отримують грант або стипендію,яка покриває всі витрати або їх частину;

тимчасова: студенти їдуть на певний періодв інше освітній заклад, після чого повертаютьсяв рідний навчальний заклад[4].

Найбільший інтерес до того, щоб залишитися в країні навчанняна постійне проживання, проявляють студенти першої та особливодругої групи.

Незважаючи на те що спроби реформування освітив Україні поки що не приносять відчутних результатів і процесзниження якості підготовки у наших навчальних закладах носитьвсе більш загрозливого характеру, ми як і раніше зберігаємодосить високий рівень якості наших випускників,які, виїжджаючи за кордон, порівняно легко вирішують питанняпрацевлашту-вання безпосередньо за фахом.

Звичайно, реалізація все ще потужного інтелектуальногопотенціалу українських студентів і випускників вищої школивсередині своєї країни багато в чому залежить від політики держави,від його відношення і до питань працевлаштування молоді,забезпечення для неї гідного матеріаль-ного добробуту[4].

У тій же ситуації, яка має місце в Україні на даниймомент, країна може позбутися значної частини самихенергійних і інтелектуально підготов-лених молодих людей.

За даними дослідження, проведеного в ряді великихосвітних центрів України (Харків, Донецьк, Львів, Луганськ,Одеса), більше 42% сьогоднішніх студентів, не розраховуючи напрофесійну та особистісну самореалізацію в ріднійкраїні, висловили припущення щодо можливостісвоєї еміграції за кордон.

Безумовно, така мобільність вкрай негативно позначитьсяна ситуації в нашому суспільстві, оскільки чим більше в країніосвічених людей, тим більше у неї шансів посісти гіднемісце у світовому рейтингу держав. Не випадково саме рівеньосвіченості населення в єдності з таким показником, яктривалість життя, визначений ЮНЕСКО як головнийкритерій прогресивного розвитку історично конкретногосуспільства[16].

Таким чином, академічна мобільність в трактуваннінайважливіших документів Болонського процесу (Прага-2001, Берлін-2003, Берлін-2005, Лондон-2007, Левен / Лувен-ла-Нев - 28-29 квітня 2009 р.), націлена на формування єдиного європейськогопростору вищої освіти (ЄПВО), для України, яквтім і для Росії, носить дещо односторонній характер«Гри в одні ворота». Не випадково російські фахівцінедвозначно пишуть про необхідність деякого зміниправил цієї гри. «За однією з основних цілей Болонськогопроцесу - мобільності, - пише професор одного з московськихвузів Л. Гребньов, - російська вища школа зустрічаєтьсязовсім з іншим викликом, ніж решта Європи. Нам треба нестільки підвищувати мобільність «в європейському вимірі»(Фактично зі Сходу на Захід, з Росії в Європу), скількизмінювати напрямок мобільності висококваліфікованихкадрів, по-перше, на «всередині країни» і, по-друге, на прямопротилежне географічно »[6].

Отже, очевидно, що і для України завдання полягає в тому, щобзробити академічну мобільність більш збалансованоюміж різними країнами, створити такі умови, прияких наші студенти будуть виїжджати за кордон для того, щоб розширити свої професійні можливості та інтелектуальний капітал і в перспективі присвятити себе служіннюсвоїй Вітчизні.

.2 Проблеми академічної мобільності студентів в Україні


Під академічної мобільністю розуміють перебування учня або викладача в іншому освітньому або науковій установі (у своїй країні або за кордоном) для навчання, викладання, проведення досліджень або підвищення кваліфікації. Як правило, перебування в іншому закладі не перевищує одного року. Внутрішня (національна) академічної мобільність студентів - це навчання в національних університетах в межах однієї країни.

В останні роки в Україні робилися певні зусилля активізувати як зовнішню, так і внутрішню академічну мобільність (застосування кредитно-модульної системи організації навчального процесу, Додаток до диплома європейського зразка, дещо збільшена автономія університетів постворенню навчальних програм, продекларовано право студентаформувати власну індивідуальну освітнютраєкторію шляхом вибору елективних дисциплін). Зовнішнюмобільність обмежують, зокрема, наявність візовогорежиму з країнами Євросоюзу, відсутність механізмів фінансування, все ще існуючі мовні бар'єри[17].

Розвиток внутрішньої мобільності представляється більш простим завданням,хоча і для її вирішення необхідно докласти чималих зусиль.

Напевно, найважливішим є питання про статус студента,прагнучого пройти навчання в іншому закладі, і витікаючи звідси проблеми стипендіального забезпечення, поселенняв гуртожитку і т. п. [17].

Корінь труднощів у тому, що державніосвітні стандарти індивідуаль-них освітніх траєкторій не передбачають, в силу чого і процедурареалізації індивідуальної траєкторії є доситьвитонченої. Припустимо, студент вибрав дисципліни, якіхотів би вивчити, знайшов відповідний заклад і вибрав термін навчанняв ньому. Взяти на законній підставі академічну відпустку він неможе (для отримання відпустки навчання в іншому закладі причиноюне є).

Студент повинен перевестися зі свого вузу в інший,прослухати там все викладаються на даному курсі навчальнідисципліни і скласти іспити, а потім знову перевестися в свійзаклад, спробувати перезарахувати вивчені дисципліни і здатинакопичену академічну різницю. Чи багато знайдетьсябажаючих спробувати здійснити таку мобільність?Для активізації студентської мобільності слід яким-то чином зменшити розбіжність в університетських стандартах вищої освіти або, краще, зробити ці стандартинабагато більш гнучкими, ніж зараз.

В даний час цістандарти передбачають (навіть для одного напрямку абоспеціальності) різну послідовність вивчення нормативних дисциплін і різний обсяг аудиторного навантаження. А дляукраїнських університетів, до того ж, характерна ще доситьрання спеціалізація студентів (часто починається вже надругому або третьому курсах), причому пропоновані в різнихуніверситетах студентам спеціальні курси (курси за вибором)не збігаються ні за змістом, ні за обсягом. В результатістудент, вивчив певні дисципліни в іншому закладі,змушений, повертаючись у свій університет, ліквідувативелику академічну різницю[17].

Прийнятним рішеннямпроблеми може стати і розвиток між закладного співробітництва, в рамках якого створюються загальноосвітністандарти, навчальні плани і програми.

Ще одна, на першийпогляд проста, проблема - різні системи оцінюваннянавчальних досягнень студентів у різних закладах. Однак практикапоказує, що викладачі часто дуже неохоче визнаютьоцінки, отримані студентами за їх дисциплінам в іншихуніверситетах[18].

Вирішення цієї проблеми слід шукати на шляхустворення єдиної системи оцінювання знань і компетентностей, які відображені в галузевих стандартах вищої освіти.

Відкритим залишається питання про фінансове забезпечення акаде-мічної мобільності, про резервування місць у гуртожитках длястудентів, що прибувають на навчання з інших закладів[18].

Таким чином, розвиток внутрішньої академічної мобільностістудентів вимагає оновлення існуючої нормативноїбази вищої освіти та виділення з бюджету фінансових коштів для реалізації студентамиіндивідуальних освітніх траєкторій.


.3 Досвід запровадження в Україні міжнародного співробітництва врозвитку мобільності в системі вищої освіти


Загострення конкуренції в різних сферах суспільного життя якрезультат глобалізаційних процесів викликає потребу в поглибленнірозвитку людського потенціалу держав.

Реформування вищоїосвіти в Європі й світі та впровадження нових підходів щодозабезпечення підготовки фахівців з вищою освітою сталозакономірним наслідком вимог сьогодення.

У розвинених країнах Європи не тільки вища освіта, а й науковідослідження значною мірою зосереджені в університетах, томурозвиток Болонського процесу природно призвів до створення таінтеграції європейського простору вищої освіти і європейськогодослідницького (наукового) простору [13,с.285].

При цьому особливуувагу приділено третьому циклу вищої освіти.

Усе більше університетів відходять від традиційних навчальнихпідходів до побудови програм і впроваджують інноваційніпартнерські моделі підготовки фахівців, коли студенти, аспірантиі докторанти не тільки опановують навчальні курси, а й залучаються до мультинаціо-нальних програм і досліджень, і, такимчином, набувають необхідних для подальшої професійноїдіяльності компетентностей.

Академічна мобільність - це можливість навчатися, стажуватися, проводити дослідження в різних університетах, отримати досвід і знання, які не доступні в своєму вітчизняному університеті.

Це сприяє подоланню національної наукової замкненості та отриманню загальноєвропейської або інтернаціональної перспективидля вітчизняної вищої освіти та досліджень.

Цінність такого роду контактів, обмінів важко переоцінитиі з точки зору обмеженості можливостей багатьох університетіву забезпеченні передовими технологіями, найсучаснішим лабораторним устаткуванням для підготовки фахівців світового рівня[13,с.286].

Серед головних причин, які стоять на заваді широкого впровадження академічної мобільності, є недостатні фінансові ресурсита недосконала інфраструктура університетів навіть у розвиненихкраїнах Європи, де академічною мобільністю охоплено 5-10%студентів від загальної кількості.

Мобільність студентів та викладачів є одним із основнихпринципів сучасної європейської освіти.

Навчання, стажування тадослідницька робота за кордоном збагачує індивідуальний досвідлюдини, надає їй можливість дізнатися більше про інші моделістворення та поширення знань.

Спільні освітні програми, розроблені двома або більшеуніверситетами, - важливий спосіб досягнення гармонізаціїєвропейського простору вищої освіти і наукового простору, спосіб,що дає змогу університетам використо-вувати потенціал одинодного, вирішувати задачі, іноді нездійсненні для окремихуніверситетів [15].

Наприклад, Програма ЄС Темпус (Трансєвропейська програмамобільності для навчання в університетах) надає можливістькраїнам-партнерам обирати для себе пріоритетні напрями реформування та заохочує всіх зацікавлених виявляти ініціативу, шукатиінноваційні підходи, створювати новітні освітні продукти і послугиз урахування кращого міжнародного досвіду [8].

Усі три напрямиПрограми Темпус - реформування навчальних планів і програм;удосконалення процесів управління та врядування в системі вищоїосвіти; посилення звязків між освітою та суспільством - передбачають можливість обміну досвідом між вітчизняними ВНЗ тауніверситетами країн ЄС, побудованого на принципі мобільностінауково-педагогічних працівників та студентства в межахвиконання проектів Темпус [8].

Освітня програма Європейського Союзу Еразмус Мундусспрямована саме на активізацію міжнародного співробітництвата підвищення мобільності серед студентів, аспірантів, докторантів, викладачів, дослідників європейських університетів тавищих навчальних закладів третіх країн на всіх континентах, якімають можливість отримувати стипендії в межах цієї програмидля продовження навчання або проведення наукових досліджень

у країнах ЄС [8].

Програма має такі три компоненти.

Перший - «Спільні курси і програми Еразмус Мундус» -включає спільні, розроблені за участі консорціуму європейськихуніверситетів та ВНЗ третіх країн, магістерські та докторськіпрограми; стипендії для студентів, які обирають ці програми;стипендії для підготовки та викладання спільних програмі проведення досліджень.

Другий компонент «Партнерство Еразмус Мундус» передбачає нала-годження партнерств між університетами ЄС і третіхкраїн з метою обміну студентами (бакалаврський, магістерський,докторський рівні) та науково-педагогічними кадрами; стипендіїдля студентів, викладачів, науковців з європейських вищихнавчальних закладів та з третіх країн на оплату подо-рожей,навчання, проведення досліджень тощо, аби через стимулюваннямобільності сприяти досягненню загальної мети партнерства[15].

Передбачено двосторонній обмін, тож в рамках утвореногопартнерства в українських університетах можуть викладатизарубіжні викладачі та навчатися студенти-іноземці.

З 2004 р. Україна, разом з Молдовою і Білоруссю, вже вчетверте бере участь у межах компоненту «Партнерство» в проектіконсорціуму під керівництвом Університету Деюсто (DeustoUniversity), Іспанія. Проектом 2010 р. передбачено 232 грантимобільності для студентів, аспірантів, докторантів, викладачів,з яких 51 - для студентів і науковців європейських університетів,100 - для учасників з України, решта - для представників Білорусіта Молдови[20].

У рамках третього компоненту проекти спрямовані напідвищення привабливості вищої освіти в ЄС, її пропагуванняв третіх країнах, посилен-ня міжкультурного співробітництва,поширення та поглиблення міжкультур-ного діалогу.

У 2010 р. Європейська комісія відібрала 116 магістерськихпрограм та вперше - 13 спільних докторських програм ЕразмусМундус, до реалізації яких залучено 65 університетів з Європи та12 університетів з інших країн світу [20].

У конкурсі цього ж рокуперемогли 29 студентів з України, з них 28 осіб зараховані намагістерські програми, одна - на докторську. Таким чином,протягом 2010-2012 навчального року представники ВНЗДонецька, Дніпропетровська, Києва, Львова, Харкова, Сімферополя, інших міст України отримуватиму вали стипендію ЕразмусМундус і навчалися в європейських університетах разомз близько 1500 студентами третіх країн. Загалом, починаючи з2004 р., гранти на навчання за програмою Еразмус Мундус отримали 158 українських студентів, на викладання - 35 науковців [8].

Програма імені Жана Моне - це освітня програма Європейського Союзу, започаткована у 1990 р. з метою пропагуванняєвропейської ідеї та поширення європейських студій в Європі тана інших континентах, у межах якої реалізується мобільністьдослідників та викладачів шляхом підтримки викладання дисциплінз європейської інтеграції та проведення досліджень в різнихуніверситетах Європи, організації міжнародних науково-практичнихконференцій, публічних дискусій тощо [8].

Уперше українські університети та експерти були задіянів Програмі імені Жана Моне в 2001 р. З цього часу за різниминапрямами реалізовано 10 проектів цієї програми, у тому числітри проекти конкурсу 2010 року.

У межах європейського дослідницького простору важливимінстру-ментом не тільки розвитку і сприяння мобільності докторантів, але й підвищення якості підготовки докторантів є Сьомарамкова програма з досліджень ЄС (Seven Framework Programmefor Research) «Будівництво Європейського дослідницькогопростору знань для зростання», що розпочалася 1 січня 2007 р.і діятиме до кінця 2013 р. Ця програма є потужним інструментомдля реалізації науково-технологічної політики ЄС і має найбільші,за всю попередню історію ЄС, обсяги фінансування. Загальнийбюджет програми на період 2007-2013 рр. складає понад 50 млрд.

євро. Сьома рамкова програма обєднує всі дослідницькі ініціативиЄС і є однією з основ європейського дослідницького простор. Участь України в проектах Сьомої рамкової програми допомагаєдолучитися українським дослідникам до передових технологійзавдяки механізмам мобільності, що передбачають як коротко-і довготермінові відрядження, обміни, стажування, так і закупку сучасного обладнання для українських науково-дослідних організацій і установ, вищих навчальних закладів, що беруть участь у спільних проектах. Основою Сьомої рамкової програми, що становить дві третинизагального бюджету, є програма «Співробітництво». Вонасприяє спільним дослідженням в Європі та інших країнах-партнерах за допомогою проектів міжнаціональних консорціумівпромислових та наукових співтова-риств, вищих навчальнихзакладів [15].

Програма «Ідеї» сприяє дослідницькій співпраці міжінституціями і більшій міжнародній мобільності науковців,підтримує найбільш інноваційні ідеї. Програма реалізується запідтримки нової Європейської дослідницької ради (ERC), завданняякої, за визначенням Європейської Комісії, стимулю-вати найліпших,по-справжньому креативних науковців, вчених та інженерів дляздійснення інноваційних досліджень [2].

Програма «Люди» забезпечує підтримку мобільності дослідників і розвитку карєри як для дослідників країн ЄС, так і длядослідників інших країн. Основним інструментом реалізації програми «Люди» є Програма мобільності ім. Марії Кюрі, що забезпечує транснаціональну мобільність науковців, вчених, студентів,аспірантів, докторантів та викладачів. Програма «Люди» включаєпочаткову підготовку молодих дослідників; довготривале навчаннята розвиток карєри дослідників тощо [2]. Також створено порталєвропейської мобільності для дослідників (EURAXESS) [7].

З метою посилення інтеграції в міжнародному просторі вищоїосвіти й дослідницькому просторі, а також сприяння розвиткумайбутніх фахівців як сучасних дослідників з широким світоглядом, вищі навчальні заклади можуть укладати прямі угодищодо міжнародної співпраці. Це сприяє мобільності студентів,аспірантів і докторантів та розвитку міжнародного співробітництваміжуніверситетами. Завдяки такому підходу до підготовкиособливо за докторськими програмами найбільш мобільнимиу світі є студенти саме шостого освітнього рівня за МСКО [9].

Таким чином, європейський простір вищої освіти та європейський дослідницький простір інтегруються за підтримки освітніхі дослідницьких програм ЄС, що впливає на формуванняі реалізацію певних підходів до міжнародного співробітництвав системі вищої освіти, зокрема: залученню викладачів, студентів, аспірантів, докторантів донаціональних і міжнародних освітніх та науково-дослідницькихпроектів; академічна та дослідницька мобільність, спільні міжуніверситетські програми сприяють розвитку вищої освіти і науки,подоланню національної освітньої і наукової замкненості таотриманню загальноєвропейської або інтернаціональної перспективи для вітчизняної освіти та досліджень.


РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ АКАДЕМІЧНОЇ МОБІЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ СТУДЕНТІВ МЕТОДОМ ПОБУДОВИ ДЕРЕВА КЛАСИФІКАЦІЇ


На підставі отриманих даних досліджуємо фактори, що зумовлю-ють прагнення студентської молоді продовжити свою освіту за кордоном.

Для реалізації поставленої мети використовувався метод побудови дерева класифікації, який, як відомо, є найбільш відомим і затребуваним методом інтелектуального аналізу даних [8,с. 33].

Чому саме цей метод вважається адекватним поставленому завдан-ню?

По-перше, дерево класифікації дозволяє виділити ознаки, що детермінують розбиття досліджуваної сукупності за заданою ознакою (в нашому випадку розбиття на тих, хто планує і не планує продовжити навчання за кордоном).

По-друге, дерево класифікації дає можливість виявити так звані правила класифікації (тобто ієрархію операторів "ЯКЩО - ТО"), які на основі значень виміряних змінних розбивають досліджувану сукупність на групи, які уособлюють певні типи "поведінки". При цьому слід враховувати, що під "поведінкою" (у контексті застосування дерева класифікації) розу-міється не певна властивість окремої людини, наприклад, голосує він або не голосує за того чи іншого кандидата або, як у дослідженні, планує / не планує навчання за кордоном , а групову "поведінку"[8,с. 33].

Зрозуміло, що практично неможливо знайти групу, де 100% людей володіє тим чи іншим, які цікавлять нас властивістю, і це багато в чому обумовлено принципово не надійністю найбільш поширеного способу вимірювання думок респондентів (мається на увазі - анкетне опитування). Саме тому прийнято вважати, що групі респондентів властиво визначення "поведінку" (наприклад, вчитися за кордоном), якщо в ній досить висока частка тих, хто на питання анкети, "чи плануєте Ви в найближчий перспективі поїхати в одну з країн далекого зарубіжжя на навчання ? " відповідає Так ". При цьому таку групу прийнято розглядати в якості типу," уособлює "нас цікавить поведінка" (більш докладно про побудову типології методом побудови дерева класифікації) [8,с. 34].

По-третє, аналіз побудованого дерева класифікації сприяє виявленню властивостей, специфічних для кожної з виділених груп, що створює передумови для більш повної характеристики виділених типів.

Емпіричною основою наших висновків послужили дані міжнародного дослідження "Проблеми формування громадянської ідентичності україн-ської молоді: роль освіти як чинника консолідації суспільства", проведеного кафедрою соціологіїХНУ імені В.Н.Каразіна у 2011-2012 р.р.Як свідчить отримана нами соціологічна інформація, українських студентів, що навчаються або планують навчатися за кордоном, поки небагато (рис. 1.1).


Рис.1.1.Розподіл відповідей на запитання «Чи плануєте Ви в найближчій перспективі поїхати в одну з країн далекого зарубіжжя на навчання?» [8,с. 34]


"Так, тільки 0,7% опитаних (22 особи) навчалися за кордоном протягом 1-2 років, ще 1,2% респондентів (36 осіб) - менше півроку. При цьому робили вони це виключно з власної ініціативи, переважно за власні гроші, в тому числі користуючись послугами різних іноземних фондів та освітніх агенцій. Ані Міністерство освіти, ні конкретні вузи реальної допомоги своїм студентам в цьому питанні не роблять." [8,с. 36].

Результати опитування українських студентів свідчать з те, що приб-лизно 16% з них хотіли б у найближчій перспективі продовжити свою освіту закордоном. При цьому найчастіше своє бажання навчатися за кордоном вони пояснюють прагненням познайомитися з іншими країнами, їх культу-рою (26%) і отримати досвід навчання в закордонному університеті (25%). Дещо рідше називається така причина, як бажання отримати диплом одного з 13 закордонних університетів (близько 21%). Отримати інформацію про можливе працевлаштування за кордоном хотіли б 15% респондентів, прослухати окремі навчальні курси, лекції відомих учених - 12% (рис. 2.2).


Рис.1.2. Розподіл відповідей на запитання: «Якщо ви плануєте поїхати на навчання, то з якою метою?» [8,с. 36]

Таким чином, мотивація навчання за кордоном обумовлена ??не тільки прагматичними цілями, але і загально пізнавальних, реалізація яких с приятиме, накопиченню культурного капіталу особистості, найважливішою

складовою якого є освітній капітал.

Проаналізуємо деякі об'єктивні і суб'єктивні характеристики студен-тів, які хотіли б продовжити свою освіту за кордоном.

Почнемо з того, що серед бажаючих продовжити своє навчання за кордоном (назвемо цю групу'' потенційні академічні емігранти ") найбільше, що (22,4% проти 16,0% - серед тих, хто не планує навчання за кордоном) і тих хто вчиться на "4" і "5".

Близько 37% з "потенційних академічних емігрантів", готуючись до навчання за кордоном, вивчають іноземну мову понад програми закладу (на курсах, з репетиторам і т.п.).

Матеріальне становище "потенційних академічних емігрантів" (за само оцінками) дещо вища, ніж у тих, хто не збирається вчитися за кордоном: середня 3,42 і 3,26 відповідно[8,с. 37].

Показово, що 40% "академічних емігрантів", говорячи про чинники життєвого успіху, називають такий, як "ділова хватка, прагматизм", понад 35% - "уміння використовувати будь-які засоби, для досягнення поставленої мети", 43% - "професіоналізм, ділові якості " (рис.1.3,1.4).

Разом з тим, у порівнянні зі студентами, які не планують навчатися закордоном "академічні емігранти" нижче оцінюють такі фактори успіху, як "везіння", "наявність початкового капіталу," впливові друзі, наявність потрібних зв'язків ". У свою чергу для" академічних емігрантів "більш значущим є такий фактор успіху, як" власний інтелект, здібності "(більше 65% проти 58%)[8,с. 37].

Таким чином, можна говорити про деякі тенденції, які полягають в тому, що розумна, прагматична, розраховує насамперед на свої сили частина української молоді розглядає навчання за кордоном в якості трампліну для майбутньої кар'єри при цьому студенти, що пройшли або продовжують навчання за кордоном, підкреслюють, що саме по собі освіту за кордоном, найчастіше не дає того карколомного ефекту, на який розраховують ті, хто його отримують. Зате диплом будь-якого зарубіжного вузу справляє величезне враження на українських роботодавців, істотно підвищуючи шанси працевлаштування його володарів[8,с. 38].


Рис.1.3.Уявлення про чинники життєвого успіху серед плануючих навчання за кордоном


Рис.1.4.Уявлення про чинники життєвого успіху серед не плануючих навчання за кордоном[8,с. 38]


Аналізуючи ціннісний дискурс, в т. ч. моральні преференції потенцій-них "академічних емігрантів", ми виявили, що вони частіше, ніж ті хто не збирається вчитися за кордоном, артикулюють модерністські (досягаються ) і постмодерністські (самореалізація, якість життя і т.п.) цінності . Згідно само оцінками притаманних їм якостей (інструментальних цінностей), для "академічних емігрантів" більш характерні такі якості, як цілеспрямованість, наполегливість, ініціативність, вміння доводити справу до кінця, працелюб-ність, прагматизм[14,с.80].

А тепер звернемося до результатів використання такого методу, як дерево класифікації. Враховуючи, що закладені в анкету ознаки були вимі-ряні переважно номінальними шкалами, при побудові дерева класифікації використовують алгоритм CHAID, призначений для цього рівня виміру.

Цільової змінної (змінної класифікації) в контексті здійснюваного аналізу виступав ознака, що характеризує плани наших респондентів щодо перспектив навчання за кордоном. В якості предикторних змінних були застосовані всі ознаки, закладені в анкету, що дає можливість говорити про експлораторном характе зе здійсненого нами аналізу[14,с.80].

При побудові дерева класифікації обмежуюся трьома рівнями (див. Додаток А), оскільки подальше розбиття досліджуваної сукупності не привело до уточнення результатів.

Це пов'язано з тим, що нас цікавили тільки респонденти, які планують в найближчий час поїхати за кордон на навчання, а їх виявилося всього 491 осіб. Подальше розбиття масиву призвело б до утворення малочисельних груп, які, можливо, і володіють специфічними якостями, але не є репрезентативними.

Серед виділених груп - "листя" дерева - в контексті дослідження факторів, що визначають освітню мобільність, інтерес представляють тільки вузли, 10, 14, 18 та 21, оскільки інші вузли об'єднують студентів, не плануючих навчання за кордоном нашої країни[8,с.38].

В результаті автоматичного пошуку ознак, пов'язані; із цільової змінної, була виділена ознака, найбільшою мірою детермінують розбиття досліджуваної сукупності на тих, хто планує і не планує навчання за кордоном - наявність / відсутність планів виїхати в одну з країн далекого зарубіжжя на ПМП (див. перший рівень дерева класифікації на Додатка А).

Таким чином, отримано цілком зрозумілий результат - плани навчання за кордоном тісно корелюють з планами виїхати на ПМП, т. к. виїзд на ПМП є найбільш значущим чинником, що визначає диференціацію українських студентів на "академічно мобільних" і "немобільних".

На другому рівні дерева з'явилися ознаки "використання іноземної мови для навчання в іноземному закладі" і "отримання диплома в закордонному закладі", що такожлегко інтерпретує зі змістовної точки зору.

Третій рівень дерева класифікації вже дає можливість побачити не цілком очевидні, але досить з'ясовні тенденції. Так, на цьому рівні виявляють диференційований характер ознаки 98, 44 і 46: "впливові друзі", "плани знайти роботу за кордоном" і "прагнення набути досвіду навчання в закордонному університеті"[8,с.38].

Розглянемо більш детально правила класифікації, які експлицируют набір властивостей, що детермінують віднесення респондентів до певної групи - плануючих або не плануючих навчатися за кордоном.

Вузол 4 об'єднує студентів, які при відповіді на питання про плани поїхати за кордон на ПМП вибрали альтернативу "важко відповісти" або взагалі не відповіли на нього. Цікаво те, що вони з імовірністю 0,675 планують поїхати за кордон на навчання. Це може свідчити про латентне бажання частини українських студентів жити і вчитися за кордоном, але в ситуації відсутності можливостей реалізувати це своє бажання вони просто не замислюються всерйоз про таку перспективі і, відповідно, не відпо-відають на запитання. Іншими словами, вони хочуть, але не планують, оскільки немає такої можливості[8,с.38].

Таким чином, мова йде про потенціал процесу "відпливу мізків", у зв'язку з чим ми вважаємо за доцільне зробити короткий екскурс в аналіз результатів дослідження, яке стосується даного феномена.

Емпіричні дані показують, що серед тих, хто хотів би поїхати навчатися за кордон, 34% одночасно хотіли б виїхати туди на постійне місце проживання (ПМП). Більш того, більше половини з "потенційних академічних емігрантів" хотіли б отримати громадянство іншої держави (серед цих респондентів більше юнаків і тих, хто навчається в приватних вузах). Правда, відмовитися від українського громадянства погодилися б тільки близько 17% "академічних емігрантів" (частіше з цим погоджуються юнаки (23% проти 14% дівчат), і студенти навчаються в приватних вузах (21% проти 15% у державних закладах)) [8,с.39].

Як бачимо, ситуація не дуже оптимістична. І хоча сьогодні кількість студентів, які хочуть виїхати за кордон на ПМП, істотно скоротилося (за даними наших попередніх досліджень, на початку 2000-х рр. до 40% студентів, перш за все здобувають освіту за технічними спеціальностями, хотіли б виїхати з країни ; в середині 2000-х р.р., коли економічна ситуація дещо покращилася, таке бажання висловлював лише кожен десятий і опитаних, у останньому дослідженні (2011-2012 рр..), очевидно, в силу вибухнула економічної кризи їх число знову дещо зросла - до 16%), небезпека "витоку мізків", як уже підкреслювалося, не знижується. І це, звичайно, загрожує Україні серйозними витратами в її розвитку.

У цьому контексті показовою є група студентів, об'єднана у вузлі 10 і представляє тих, хто має цілком чіткі плани - виїхати за кордон на ПМП, де вони, в т. ч., хочуть продовжити навчання і отримати диплом іноземного закладу[8,с.39].

Вузол 6 можна було б і не розділяти на вузли 13 і 14 але тоді ми б не побачили слабо виявленою тенденції, що характеризує виїзд за кордон на навчання як один із способів досягнення життєвого успіху своїми силами, без залучення не формальних зв'язків. Вузол 14 є уособленням типу тих студентів, які прагнуть всього и життя досягти своїми силами. Правило класифікації цього вузла наступне: якщо вагаються и відповіді на питання про плани виїхати на ПМП, хотіли б використати знання іноземної мови для навчання або стажування у зарубіжних закладах і разом з тим вважають, що«впливові друзі» не є фактором досягнення життєвого успіху, то з імовірністю 0,486 планують навчання за кордоном.

Цікавою і обнадійливою є група, об'єднана у вузлі 18, яка представляє тих студентів, які явно не збираються виїхати за кордон на ПМП, але при цьому хочуть придбати як досвід навчання в іноземному закладі, так ідосвід роботи за кордоном. Саме ця група респондентів вселяє певний оптимізм, оскільки, мабуть, є ще в Україні молодь, яка хоче набути досвіду навчання і роботи за кордоном, який вона зможе використовувати для розвитку нашої країни, природно, за умови повернення додому[8,с.40].

Вузол 21 представляє досить дивний тип академічної мобільності, представники якого планують виїхати на ПМП, не прагнуть отримати дипломзакордонногозакладу, але при цьому хочуть придбати досвід навчання за кордоном.

Крім того, проведене дослідження з використанням методу дерева класифікації показало, що одним з найважливіших факторів академічної мобільності українських студентів є їх плани виїхати на ПМП за кордон. Безсумнівно, що такі плани будуть активізувати настільки небезпечний для нашого суспільства процес "витоку мізків", що згубно впливає на всі сфери його життєдіяльності[8,с.40].


Висновки


Під академічною мобільністю розуміється переміщення студента або співробітника, що має відношення до освіти, на певний період в іншу освіт-ню або наукову установу (у своїй країні або за кордоном) як індивідуально, так і в рамках спільної освітньої і(або) дослідницької діяльності вузів і наукових центрів для навчання, викладання, проведення досліджень або підвищення кваліфікації, після чого студент, викладач, дослідник або адміністратор повертається у свій основний навчальний заклад.

Академічна мобільність студентів є однією з найважливіших сторін процесу інтеграції вузів України і науки в міжнародний освітній простір.

Для студентів ця програма - виключно важливий для особистого і професійного розвитку процес. Академічна мобільність для студентів - це можливість самим формувати свою освітню траєкторію.

Що стосується фінансової складової академічної мобільності для студентів, то, з одного боку, існує підтримка з боку різних організацій (ERASMUS,COMMETT, LINGUA, TEMPUS), або оплату здійснюють універ-ситети, в яких навчаються студенти-учасники, але, з іншого боку, академічна мобільність може здійснюватися і на комерційній основі, тобто оплату здійснюють самі студенти.

В останні роки в Україні робилися певні зусилля активізувати як зовнішню, так і внутрішню академічну мобільність (застосування кредитно-модульної системи організації навчального процесу, Додаток до диплома європейського зразка, дещо збільшена автономія університетів по створенню навчальних програм, про декларовано право студента формувати власну індивідуальну освітню траєкторію шляхом вибору елективних дисциплін). Зовнішню мобільність обмежують, зокрема, наявність візового режиму з країнами Євросоюзу, відсутність механізмів фінансування, все ще існуючі мовні бар'єри.

Підводячи підсумок, можна сказати, що академічна мобільність це реальний шанс зіткнувшись із студентським життям іншої країни підвищити свій освітньо - науковий статус, вивчити нові дисципліни; дана програма це можливість для серйозної практики мови. У додавання можна осягнути місцеву культуру, цінності тубільців, погляди на життя;завести нових друзів і інше. Іншими словами, пробрести незамінний життєвий досвід.

На погляд автора, з причини всього вище переліченого участь студентів у цій програмі вважається достатньо престижним, а закордонна практика допомагає при написанні диплома і надалі цінується робото дав-цями.

Академічна мобільність стала невід'ємною рисою сучасної освіти в Україні і, хочеться вірити, що її розвиток у наступні роки буде все більш ефективним,дасть позитивні результати і відкриє нові можливості для українських студентів.

Проаналізуємо деякі об'єктивні і суб'єктивні характеристики студентів, які хотіли б продовжити свою освіту за кордоном.

Почнемо з того, що серед бажаючих продовжити своє навчання за кордоном (назвемо цю групу '' потенційні академічні емігранти ") найбільше, що (22,4% проти 16,0% - серед тих, хто не планує навчання за кордоном) і тих хто вчиться на "4" і "5".

Близько 37% з "потенційних академічних емігрантів", готуючись до навчання за кордоном, вивчають іноземну мову понад вузівської програми (на курсах, з репетиторам і т.п.). Матеріальне становище "потенційних академічних емігрантів" (за само оцінками) дещо вища, ніж у тих, хто не збирається вчитися за кордоном: середня 3,42 і 3,26 відповідно.

Показово, що 40% "академічних емігрантів", говорячи про чинники життєвого успіху, називають такі, як "ділова хватка, прагматизм", понад 35% - "уміння використовувати будь-які засоби, для досягнення поставленої мети", 43% - "професіоналізм, ділові якості ".

Разом з тим, у порівнянні зі студентами, які не планують навчатися закордоном "академічні емігранти" нижче оцінюють такі фактори успіху, як "везіння", "наявність початкового капіталу," впливові друзі, наявність потрібних зв'язків ". У свою чергу для" академічних емігрантів "більш значущим є такий фактор успіху, як" власний інтелект, здібності "(більше 65% проти 58%).

Таким чином, можна говорити про якись тенденції, які полягають в тому, що розумна, прагматична, яка розраховує насамперед на свої сили частина української молоді розглядає навчання за кордоном в якості трампліну для майбутньої кар'єри при цьому студенти, що пройшли або продовжують навчання за кордоном, підкреслюють, що саме по собі освіту за кордоном, найчастіше не дає того карколомного ефекту, на який розраховують ті, хто його отримують. Зате диплом будь-якого зарубіжного вузу справляє величезне враження на українських роботодавців, істотно підвищуючи шанси працевлаштування його володарів.

Крім того, проведене дослідження з використанням методу дерева класифікації показало, що одним з найважливіших факторів академічної мобільності українських студентів є їх плани виїхати на ПМП за кордон. Безсумнівно, що такі плани будуть активізувати настільки небезпечний для нашого суспільства процес "витоку мізків", що згубно впливає на всі сфери його життєдіяльності.

Таким чином, європейський простір вищої освіти та європейський дослідницький простір інтегруються за підтримки освітніх і дослідницьких програм ЄС, що впливає на формування і реалізацію певних підходів до міжнародного співробітництва в системі вищої освіти, зокрема:

залученню викладачів, студентів, аспірантів, докторантів донаціональних і міжнародних освітніх та науково-дослідницькихпроектів;

академічна та дослідницька мобільність, спільні міжуніверситетські програми сприяють розвитку вищої освіти і науки,подоланню національної освітньої і наукової замкненості таотриманню загальноєвропейської або інтернаціональної перспективи для вітчизняної освіти та досліджень.


Список використаної літератури


1.Академическая мобильность - важный фактор образовательной евроинтегрции Украины: махериалы Междунар. науч.-практ. конф., Харьков, 16-19 нояб. 2010 г./ М-во образования и науки Украины, Харьк. облгосадминистрация, Совет ректоров вузов Харьк. региона, Нар.укр.акад.; [редкол.: В.И. Астахова и др.] - Харьков: Изд-во НУА, 2010. - 364с.

. Академическая мобильность: нормативно-методическое обеспечение / Н. В. Семин, Ю. Д. Артамонова, А. Л. Демчук [и др.]. - М. :Изд-во МГУ, 2007.

.Анализ мировых тенденций развития научно-образовательнойдеятельности: аналитический обзор /Е.В. Вашурина и др.-Екатеринбург: Изд-во Урал. Ун-та, 2009.-219с.

4.Бринев Н.С. Академическая мобильность студентов как фактор развитияпроцесса интернационализации образования /Н.С. Бринев, Р.А. Чуянов[Электронный ресурс] /Ассоциация «Профессионалы за сотрудничество».-2009.-Режим доступа: <#"justify">Додаток А


ДЕРЕВО КЛАСИФІКАЦІЇ ЗА ОЗНАКОЮ


«Плануєте чи Ви в перспективі поїхати в одну з країн далекого зарубіжжя на навчання?»


Источник: http://bibliofond.ru/view.aspx?id=670331